Зараз просте рішення звучить так: перемогти і крапка. Складне ж рішення виглядає так: потрібно здобути перемогу і забезпечити її незворотність у майбутньому. Думати про це все потрібно вже. Бажання інвесторів (зовнішніх та внутрішніх) вкладати в економіку України буде, але воно не вічне. Цим необхідно скористатись, аби ми піднялися на новий щабель.
Простим рішенням зараз є і експорт зерна. Так, у нас є великі амбіції відходу від концепції сировинної економіки. Всі говорять, що треба продавати готовий продукт, а не зерно, оскільки це створює менше навантаження на логістику, створює більшу додану вартість. Ніби слушні речі. Але, погляньмо на зворотній бік такої ідеї: наших продуктів ніхто не купуватиме. Тому що продукт може купити собі лише забезпечена країна, а вона зі свого боку має своє сільське господарство і вона його дотує для того, щоб продукти були місцеві, оскільки це стратегічна безпека країни.
Тож як має виглядати складне рішення в такому випадку: потрібно впродовж багатьох років “вигризати” та включатися в ланцюги доданої вартості в світі. Коли країна спаплюжена контрабандою, монополіями, олігархатом, немає верховенства права, то у такому випадку з вами в світі ніхто не захоче мати справу.
Проблеми економіки лежать не в економічній сфері, не в рівні податків чи регуляторній сфері. Вони лежать в гуманітарній сфері, а це довіра (вертикальна та горизонтальна) та бажання ризикувати (бажання починати новий бізнес, стартап)."