1. Сьогодні у нашому гайді аутсорсинг закупівельної функції. Організаційна новела, яка стосується не процедури закупівлі, а того, хто її проводить.

За чинним законом уповноважена особа — людина, яка відповідає за організацію та проведення закупівель у замовника, — могла бути лише штатним працівником.

Уявіть звичайну сільську школу чи невелику районну лікарню. Їм потрібно закупити нове обладнання чи провести ремонт. За законом, цим має займатися уповноважена особа — тобто конкретна людина у штаті. Але у директора школи чи головного лікаря немає можливості наймати в штат окремого дорогого профільного спеціаліста. В результаті закупівлі часто доручають звичайним працівникам, які припускаються помилок через брак досвіду, що призводить до скасування тендерів та затримок.

Новий закон це змінює: уповноваженою особою тепер може бути зовнішній суб'єкт господарювання — фізична особа-підприємець або юридична особа, з якою укладено договір про надання послуг з організації та проведення закупівель.

Простіше кажучи: замовник може найняти профільну компанію, яка вестиме його закупівлі замість штатного спеціаліста. Це і є аутсорсинг закупівельної функції.

Але є важлива умова: такий договір можна укласти лише з тим суб'єктом господарювання, який включений Міністерством економіки як Уповноваженим органом до спеціального реєстру. Тобто ринок закупівельного аутсорсингу буде регульованим — не кожна консалтингова компанія зможе надавати такі послуги, а лише ті, що пройшли відповідне включення до реєстру – перевірені експерти з підтвердженим досвідом.

Що це означає на практиці:

Для невеликих громад і замовників, які не мають достатньо власної експертизи або ресурсів для утримання кваліфікованого закупівельника, — це можливість отримати якісний супровід закупівель ззовні.

Для ринку закупівельного консалтингу — офіційне визнання і новий сегмент, якого раніше в регульованому форматі просто не існувало.

Перша зміна — створення умов для ширшого застосування нецінових критеріїв. Роками в публічних закупівлях панувала «диктатура найнижчої ціни». На практиці це нерідко призводило до того, що держава купувала найдешевші, але неякісні товари, які швидко ламалися, або обирала підрядників, які демпінгували, а потім не могли виконати роботи.

Тепер учасники зможуть конкурувати не лише найнижчою цифрою в кошторисі, а й реальними перевагами: високою якістю, інноваційністю, коротшими строками виконання, кращим рівнем сервісу, а також екологічними чи соціальними характеристиками пропозиції.

Закон чітко врегульовує це питання на перехідний період. До кінця 2027 року питома вага нецінових критеріїв порівняно з ціною не повинна перевищувати 30% у відкритих торгах і закупівлях через динамічну систему, та до 60% — в інших закупівлях. Після цього співвідношення цінового та нецінових критеріїв визначатиметься за спеціальною методикою, яку затвердить Уряд.

Друга важлива новела — запровадження обов’язкової Методики визначення очікуваної вартості предмета закупівлі. Вона затверджуватиметься Кабміном та встановить єдині чіткі правила для всіх замовників.

Ця новела вирішує одразу дві болючі проблеми. З одного боку, захистить добросовісних замовників та учасників від необґрунтованих кримінальних проваджень і звинувачень силовиків у випадках, коли очікувана вартість була сформована суворо за державною методикою. З іншого боку – унеможливить будь-які маніпуляції з ціною. Зокрема її штучне заниження чи завищення для підігрування конкретним постачальникам або впливу на результат тендера.

Завдяки цим змінам публічні закупівлі стають прогнозованими, орієнтованими на якісний результат та захищеними від зловживань і тиску.