Перші презентації політики розвитку українських
виробників «Зроблено в Україні», які
відбулися в Житомирській та Київській областях на платформі Комітету з
питань економічного розвитку, прокоментував ініціатор заходу - заступник Голови
Комітету Дмитро Кисилевський. Ознайомитися з Каталог товарів.
«Коли в одному місці збираються півсотні промисловців, урядовці, народні депутати України та керівники громад - чекай або грандіозного скандалу, або чогось справді потужного.
Мета цієї політики - у подоланні бідності та переходу України в клуб заможних держав. Справжня незалежність і боєздатність починається з економіки.
Якщо більш експертно, то метою є збільшення в довгостроковій перспективі частки переробної промисловості у ВВП з 8% до 20%. Власне, цей показник, як правило, відрізняє бідні сировинні країни від економічно розвинених і стійких.
Існуючі програми розвитку українських виробників можна розділити на три великі напрямки. Це розвиток виробництва через формування попиту на українські товари, сприяння інвестиціям у промислове виробництво та підтримка несировинного експорту.
Що вже зараз доступно для виробників:
Стимулювання додаткового попиту на українські товари з боку держави, приватного сектору і громадян:
Локалізація при публічних закупівлях;
Програма компенсацій при купівлі с/г техніки українського виробництва;
Програма «Шкільний автобус»;
Програма «єОселя» (попит на будівельні матеріали і роботи);
Стимулювання інвестицій у промислове виробництво:
Гранти до 8 млн. грн на розвиток переробних підприємств;
Програма доступних кредитів для бізнесу «5-7-9»;
Індустріальні парки - доступ до промислової інфраструктури і наближення часу доступу до ринку;
Підтримка проектів зі значними інвестиціями;
Спрощення процедури зміни цільового призначення с\г землі в промислову;
Страхування інвестицій від воєнних ризиків;
Розвиток несировинного експорту
Інструменти Експортно-кредитного агентства;
Торгова дипломатія для забезпечення безмитного доступу українських товарів на зовнішні ринки.
Чи достатньо цих програм і політик? Очевидно, що ні. Українські виробники поки не отримують від держави і десятої частки того, що мають їх конкуренти в ЄС, Туреччині чи інших розвинених країнах. Але початок покладено.
Чому це важливо під час війни?
До 40% коштів, витрачених громадами на українську техніку, повертається в бюджети різних рівнів. В тому числі в бюджети громад. Кошти йдуть на потреби громад і на ЗСУ.
Купівля кожної одиниці української техніки запускає роботу довгого ланцюга промислових підприємств, задіяних у виробництві окремих деталей.
Це робота та гідні зарплати для мільйонів українців в умовах війни.