Щойно (16 грудня) Верховна Рада України 323 голосами прийняла Закон про локалізацію N3739, який Комітет на своєму засіданні (08.12.21)прийняв рішення рекомендуват Верховній Раді України прийняти у другому читанні та в цілому. Це надзвичайно важлива подія, позитивну дію якої українська промисловість відчуватиме не менше десяти років.
Згідно із Законом з середини 2022 року на державних тендерах при закупівлях міського транспорту, комунальної техніки, залізничного транспорту, продукції енергетичного машинобудування та аероспейсу вимагатиметься не менше 10% української складової. Щорічно цей поріг буде збільшуватись на 5%, поки не досягне 40%. І залишатиметься таким до кінця 10-річного терміну. Кабмін отримав право розширювати перелік товарів, на які розповсюджуються вимоги локалізації. Збільшувати на 10% чи зменшувати на 5% вимогу локалізації на конкретну категорію товарів на 1 рік. І на конкретну закупівлю зменшувати вимогу локалізації до нуля на випадок якоїсь екзотичної термінової потреби. З під дії вимог локалізації довелось виключити ЄС, США і ряд інших країн - підписантів GPA (угода СОТ про публічні закупівлі). Їх доля в зазначених категоріях товарів біля 20%. На інші країни, які постачають 80% імпорту по вказаним категоріям, вимоги локалізації діятимуть. Це Білорусь, Туреччина, Китай і інші, які не підписували GPA. Це неприємний компроміс, на який ми були змушені піти через блокування цього законопроекту нашими європейськими партнерами. Але він дозволив його прийняти і рухатись далі.
Прийняття локалізації є одним з найкращих проявів євроінтеграції України. Адже це рідкісний випадок, коли ми не виконуємо доручення єврочиновників, а впроваджуємо в Україні ті підходи, які європейці застосовують у себе і які є частиною їх шляху до успіху. Такі самі підходи застосовують в США, Туреччині, Японії, Південній Кореї і в багатьох інших країнах. Так, проникнення імпорту в публічні закупівлі в ЄС біля 8%. В США - на рівні 5%. В Україні - близько 40%. Тобто наші заможні партнери залишають майже всі кошти від публічних закупівель у себе в країнах. А небагата Україна з 600 млрд грн витрат на публічні закупівлі біля 250 млрд направляє на розвиток економіки інших країн.
Закон про локалізацію також починає виправляти кричущу помилку, якої припустилися реформатори публічних закупівель в 2014 - 2016 роки. Коли боролись за прозорість в публічних закупівлях, разом з водою виплеснули дитину. А саме - беспрецедентно, в односторонньому порядку відкрили українські публічні закупівлі для імпорту. А потім закріпили цю відверту шкоду національним інтересам, приєднавшись до GPA - угоди СОТ про публічні закупівлі, без будь-яких умов і вимог до інших країн. На відміну від попередніх підписантів GPA, які приєднувались з величезним переліком пересторог і виключень, наша країна приєдналась просто так. Знову - відкрилась в односторонньому порядку. Тепер справа за Кабінетом Міністрів України. Він має в шестимісячний термін розробити підзаконні акти для того, щоб локалізація запрацювала. В їх числі порядок визначення місцевої складової за формулою, яка наведена в Законі. Комітет буде надзвичайно уважно слідкувати за тим, як Уряд, Міністерство економіки і його департамент публічних закупівель це робить. Зволікати нема куди.
Комітет вітає усіх, хто ці півтора роки боровся разом з нами. Дякуючи депутатам попереднього скликання, в першу чергу Віктору Галасюку, які зробили першу спробу надати пріоритет українським виробникам в публічних закупівлях. Завдяки Вашій роботі нам було легше. Попереду робота по іншим промисловим ініціативам. На черзі друге: індустріальні парки та Експортно-кредитне агентство.Локалізацію прийнято. Боротьба за здоровий глузд триває. Брошура для презентації.
Читайте нас Facebook за посиланням: https://www.facebook.com/komeconomic
Ще за розділом
“Новини”
22 листопада 2024 15:53
21 листопада 2024 12:10
21 листопада 2024 08:56
20 листопада 2024 11:55
19 листопада 2024 13:36
19 листопада 2024 11:22
18 листопада 2024 14:00
15 листопада 2024 11:32
15 листопада 2024 11:11
14 листопада 2024 11:08