Так, звісно є багато чого, що так і не зробили, багато чого що ще можна зробити і що ще робиться прямо зараз, ніколи не буде достатньо.

Та на макро рівні - є результат, і його можна побачити на одному з фото, там де Володимир Зеленський виступає на фоні напису «Зроблено в Україні».

Президент України на найвищому рівні започаткував платформу, де обговорюватимуться не просто плани, а чіткі дії: як зробити «MADE IN UKRAINE» довгостроковим трендом та надбанням держави.

Так, Володимир Зеленський - перший з українських президентів, який виніс це словосполучення у якості програмного напрямку, як складову національного цілепокладання, не побоявшись бути звинуваченим в протекціонізмі чи якійсь іншій ідеологічній нісенітниці.

А це вже - зміна парадигми.

І саме цю задачу зміни парадигми ми з колегами по Комітету і іншими однодумцями з різних сфер ставили перед собою ще у далекому 2020 році, коли розпочали свій шлях до зміни економіки України.

Зміни сировинної моделі на додану вартість, зміни ідеологічного підходу до економіки на прагматичний, підкорення всіх економічних процесів і процедур не лише вимогам прозорості і конкурентності, а й тому, що ми називаємо український інтерес.

Ми пройшли дуже довгий шлях, у нас були гучні перемоги, але і гірких поразок було не менше.

Ми впирались у нерозуміння і критиканство, у скепсис і часом - прямий саботаж.

З 2019 року серед чотирьох різних міністрів економіки, трьох профільних заступників з економіки Голови ОП і двох премʼєрів не надто легко було зустріти бажаючих безумовно рухати підтримку національного виробника з нами публічно.

Тому що це вимагало регулярних сварок, конфліктів і псувань стосунків з іноземними послами і дипломатами.

Тому що можна було отримати погрозливий лист на свою адресу від іноземних міністрів.

Тому що тебе поливали брудом за «печерний протекціонізм» всі можливі і неможливі громадські організації і діячі нашої святої країни.

Це не в теорії, це все - було, і було публічно.

Навіть сьогодні кілька колишніх послів краще перейдуть на іншу сторону вулиці, аніж потиснуть мені руку.

Просто тому що через ту ж саму локалізацію їм колись довелося вислуховувати від своїх урядів.

Але сьогодні цей довгий шлях себе виправдав.

Те, що починалось ще у 1920-х із гасла «Свій до свого по своє» серед українців Австро-Угорщини, щоб простимулювати розвиток саме українського виробництва і українського власного бізнесу в умовах австро-угорської і польської окупації, еволюціонувало у слоган «Купуй українське!» в двохтисячних вже незалежної України, сьогодні нарешті знайшло своє логічне відображення на найвищому рівні державної політики, у президентський платформі «Зроблено в Україні».

Звісно, що це - лише інавгурація заходу, лише перший крок, але це критичний крок до того, щоб нарешті змінити самоусвідомлення про себе і про те, на що ми здатні.

Залишити в минулому всю нашу меншовартість, наше самопрезирство, нашу зневагу до власних вмінь і талантів.

Перестати думати, що українське - це щось низькоякісне, неконкурентне, периферійне і хуторянське. Натомість - міняти своє уявлення, свої звички, свої підходи для того, щоб підтримати те, що мільйони наших співгромадян щодня продукують, виготовляють, мануфактурять.

Тому я і написав про рукавички.

Не тому, що вважаю, що все що можна було зробити - зроблено. А тому що ідея перетворилась на політику, а переконання - на програму. Під цим публічно підписався Президент України, Уряд України, тож битися, в буквальному сенсі, за це вже не доведеться. Принаймні, хочеться сподіватись.

Зроблений той крок, який наблизить нас до усвідомлення самих себе у цьому світі глобального егоїзму. Це - крок, який потрібен всім: від робітника на заводі до військового на фронті, від малого підприємця до нашого національного інвестора.

Звісно, що попереду ще дуже багато роботи, але найважчі рішення для себе ми вже зробили.