Голова Комітету Дмитро Наталуха увійшов до десятки народних депутатів, які зареєстрували найбільшу кількість законопроектів цього скликання за версією журналу Фокус. Як розповів Дмитро Наталуха на своїй сторінці у ФБ: «Що ж, це, безсумнівно, приємно. Радий жити з вами в один час, як то кажуть. Та, говорячи відверто - я ніколи не вважав кількість зареєстрованих законопроектів досягненням per se як таким. Скажу навіть більше - і кількість прийнятих законопроектів, як на мене, не завжди говорить про високу результативність. Просто тому, що ці законопроекти можуть бути так, численними, але не надто значущими з точки зору їх впливу на суспільні відносини, які вони регулюють, якщо взагалі - регулюють. Тобто, якщо певна спільнота людей, кількість якої можна коротко і ємко визначити за Подерв'янським, відчула на собі результат прийняття закону - тоді так, результативно. Але це далеко не завжди так. Тому, мені здається, що кожен сам мусить визначити, що для нього особисто є тією Святою Землею, заради якої він розпочав свій Хресний похід до заповітних трьох семафорових кнопок і «народності» у своєму статусі. Звісно, що мотиви можуть бути надзвичайно різними - від суто утилітарних і корисних, до доволі ідеалістичних (або, чого гріха таїти - наївно-випадкових). Але які саме вериги людина погодилась носити під час своєї депутатської схими та за яких умов вона їх зніме - визначати їй особисто, як на мене. Тож, я особисто буду вважати, що не дарма протирав штані у залі і не займав чиєсь місце, якщо мені вдасться зробити дві фундаментальні (на мою думку) речі:

- повернути віру у національного виробника і тим самим послабити оцю всепоглинаючу меншовартість про «наш ринок нікого не цікавить», «наша країна нікого не приваблює» і «єдине, що ми можемо запропонувати світові - це дешева робоча сила» (ця меншовартість виникла не випадково, але щоб не розводити холівар під цим, взагалі-то, позитивним постом - винуватців згадаємо в окремій розповіді);

- закласти цеглини іншої економічної моделі держави; моделі побудованої довкола потужного реального сектору, моделі, яка спирається на експорт переробленої продукції більше, ніж на експорт сировини, моделі, яка спирається на ринок не лише зовнішній, але і внутрішній, і моделі, яка відстоює передусім український інтерес, а не європейський, азійський, африканський, американський чи будь-який інший.

Тож, я вважатиму свою парламентську місію справді виконаною, коли Верховна Рада прийме в цілому щонайменше законопроекти про локалізацію, індустріальні парки, експортно-кредитне агентство. Після прийняття принаймні цих трьох, справді, «Добі отримає шкарпетку» і зможе з чистою совістю сказати «прошу вважати мене ефективним депутатом»