Під час зустрічі представники промисловості озвучили конкретні проблеми, які потребують оперативного вирішення. Серед них — розширення переліку товарів для експорту та обладнання для імпорту, на які поширюється збільшений до 270 днів термін повернення валютної виручки, розширення можливості працевлаштування працівників із проблемними військово-обліковими документами на критично важливих цивільних підприємствах, удосконалення механізмів локалізації у публічних закупівлях та розблокування внесення нових позицій до відповідного реєстру.
Також обговорили поширення програм підтримки українських виробників. Зокрема, йдеться про можливість застосування компенсації 25% вартості української сільськогосподарської техніки для експортних контрактів, програму компенсації 15% при продажу техніки в лізинг, а також проблеми з реалізацією грантових програм для переробних підприємств та компенсації вартості української техніки.
Окрему увагу приділили захисту українських виробників на зовнішніх ринках та необхідності створення ефективного механізму реагування на випадки їх дискримінації під час публічних закупівель у країнах ЄС.
Міністр економіки та довкілля України поінформував про підготовку нового механізму страхування воєнних ризиків. За його словами, компенсаційний фонд обсягом $2–3 млрд може запрацювати з 1 січня 2027 року. Механізм передбачатиме компенсацію збитків до $10 млн, а внесок бізнесу становитиме 2% вартості застрахованого майна. Запуск програми залежатиме, зокрема, від рішень Верховної Ради України та залучення міжнародних донорів.
«Війна не дозволяє ані Уряду, ані парламентській економічній команді відкладати на потім рішення, яких очікують промисловці. Ми маємо постійно чути бізнес, розуміти його проблеми та спільно знаходити рішення. Наше завдання зробити все можливе, щоб українські машинобудівники, попри обстріли та руйнування, продовжували працювати, виробляти та розвивати економіку», — зазначив заступник Голови Комітету Дмитро Кисилевський.
Комітет з питань економічного розвитку вважає постійний діалог із бізнесом необхідною умовою для формування дієвої економічної політики. Саме через безпосередню комунікацію з виробниками можна своєчасно виявляти проблеми, оцінювати ефективність державних програм, напрацьовувати рішення, які відповідають реальним потребам української промисловості, та оперативно приймати практичні рішення на підтримку українського виробництва.