А в 2024 році зростуть у 6 разів порівняно з нинішнім. Але, на жаль, є і погана новина – цього все ще недостатньо для такої великої війни, що ми ведемо. Вітчизняні виробництва все ще далекі від закриття потреби Сил Оборони, констатує міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін.
Як і понад сто років тому, під час Першої світової, ніхто не був готовий до війни ТАКОЇ інтенсивності. І попри майже два роки ні ми з партнерами, ні росія зі своїми союзниками-ізгоями так і не змогли перебудувати свою промисловість так, щоб задовольнити потреби фронту. Окупанти тримаються на своїх монструозних запасах, що готував СРСР до Третьої світової. Ми – на колективній підтримці близько 50 країн. Але вирішити зараз питання «снарядного голоду» ні ми, ні вони не можемо.
Воюючій Європі знадобилося близько двох років, щоб подолати снарядну кризу в 1914-1915 роках. Нам, з огляду на загальний тренд останніх 30 років на демілітаризацію, їх не вистачить. Аналітики прогнозують суттєві зростання темпів виробництва зброї тільки впродовж наступних 2-2,5 років. Однак за цими фактами є й позитив, якого ми маємо триматися. Об’єднані спроможності заходу, що все ще «розганяються», рано чи пізно наберуть швидкість. І будуть куди вищими, ніж у рф з її союзниками. Сподівання путіна та його мілітаристів на довгу війну можуть врешті-решт вилізти боком саме їм."