Навіть коли ти кажеш "ми з України", - зазначає Дмитро Наталуха.
"Це не дебати по трибуналу, але дебати по іншому, не менш важливому звіту - Наслідки продовження агресії РФ проти України: роль і відповідь Ради Європи.
І хоча сам цей звіт німця Швабе в цілому - проукраїнський і правильний, написаний він настільки м’яко і безхребетно, що назвати його «перемогою» - язик не повертається.
Там немає ані слова про постачання зброї, там не достатньо артикулюється тема санкцій, там не до кінця зрозуміло навіщо з’явилась Білорусь і проблеми її громадянського суспільства.
Простіше кажучи - там багато загальних і правильних слів про верховенство права, демократію, права людини, захист ВПО, функціонування інституцій і іншої навкологрантової тематики, але все це виступає фасадом для доволі пустого документа, який закликає до примирення, а не до перемоги.
Мені дуже не подобаються такі пусті документи, тому що вони формально ставлять галочку біля важливого питання, але по суті його не вирішують.
Цей документ - чистий "спойлер", найцінніша частина якого, напевно, є створення Спеціального представника щодо наслідків агресії РФ в Україні. Якщо призначити на цю посаду адекватну людину - є надія, що в питаннях репарацій і відшкодування буде перспектива.
Найвідданішими союзниками, що вже не новина, показали себе знову брити, поляки і балтійці.
Делегація Сполученого Королівства - єдина, яка подала правки щодо включення в текст документу необхідність постачання зброї і введення санкцій, а Лорд Рассел - великий друг України, біля двадцяти хвили захищав кожну свою правку по озброєнню, чудово знаючи, що вона не пройде, бо деякі греки, австрійці, німці і інші не давали голоси.
"Я маю робити це, під стенограму і під камери. Це важливо для історії. Коли майбутні покоління поцікавляться що трапилось в той день в Страсбурзі, вони мають побачити, що ми не мовчали", - сказав мені Лорд.
Ми не мовчали!"