Реформа сільгоспмашу: крок перший. А.Гіршфельд

Уряд дав старт реформуванню однієї з ключових галузей вітчизняної промисловості, що передбачає стимулювання машинобудівників та аграріїв

Серед численних розмов про стабілізацію й позитивні зрушення в економіці, з одного боку, та про негативні наслідки торгової блокади на Донбасі й призупинення дії антидемпінгових мит щодо імпорту російських добрив — з другого, в суспільстві, на мій погляд, залишилася непоміченою найважливіша ініціатива уряду України. Ідеться про ініціативу Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, що дає старт реформуванню однієї з ключових галузей вітчизняної промисловості — сільгоспмашинобудування: надання з державного бюджету коштів обсягом 550 мільйонів гривень на компенсацію 20% вартості техніки та обладнання для АПК. На відміну від попередніх спроб, нинішній підхід полягає в тому, що не виробники (як практикують у багатьох країнах), а покупці отримають компенсацію за умови, що продавець і його техніка відповідатимуть певним критеріям.

Поштовх для розвитку

Скептики і критики вже ламають голову, «під кого» всі ці благі починання. Раджу їм звернути увагу, що, на відміну від колишніх фаворитів — підприємств металургії, яких в Україні порівняно небагато і їх власники всім відомі, заводів-виробників машин та устаткування для сільського господарства приблизно 150. Їх численні власники не входять у рейтинги Forbes, а продукція досить різноманітна. Сюди слід додати близько 50 тисяч сільськогосподарських підприємств, серед яких понад 4 тисячі фермерських господарств. Тобто кількість суб’єктів, що ведуть господарську діяльність на території України, які прямо або побічно матимуть вигоду в результаті такого починання уряду, значно більше, а якщо взяти до уваги зайнятих у цих виробництвах, ідеться про кілька мільйонів людей. Тому відповідь очевидна: вперше в Україні новий інструмент державної промислової політики задіяний в інтересах національних виробників і в промисловому, і в аграрному секторах.

Новий механізм стимулювання розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування заклав основу не лише для ренесансу цієї найважливішої для економіки країни галузі, а й трансформації місця і ролі України на світовому ринку техніки і обладнання для агропромислового виробництва. Передусім це випуск складної самохідної техніки (комбайнів і тракторів) і взаємопов’язаних технологій і обладнання точного (щадного) землеробства. Такий тренд — з одного боку, зберегти унікальний потенціал українських чорноземів, з другого — дасть змогу Україні стати світовим лідером з вирощування і постачання екологічно чистих продуктів.

Безумовно, реалізація цього сприятиме розвитку суміжних галузей, зокрема виробництва нових видів добрив та засобів захисту рослин, переробки сільськогосподарської продукції, а також формуванню ланцюжків доданої вартості і підвищення конкурентоспроможності національного продукту.

Оскільки Україна поставила перед собою амбітну мету — наростити валовий збір зернових до 100 мільйонів тонн і стати лідером на цьому ринку, уряд і Національний комітет з промислового розвитку почали працювати над створенням програми з розвитку галузі, в межах якої буде запропоновано дорожню карту досягнення пріоритетів.

Опора на вітчизняного виробника

Одним з перших кроків Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана на шляху реалізації масштабної програми модернізації сільгоспмашинобудування стало підписання в березні цього року найважливіших документів, вагомий внесок у розроблення яких зробив Національний комітет з промислового розвитку.

Зокрема рішення уряду було спрямовано на усунення корупційної складової, яка мала місце в попередні роки, і на вдосконалення порядку виплати сільгосптоваровиробникам коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки і обладнання вітчизняного виробництва (постанова КМУ №130 від 1 березня 2017 року). Найважливішим кроком стала зміна механізму визначення рівня локалізації виробництва техніки і обладнання з урахуванням європейських підходів, а також оцінки здійснення на території України підприємствами вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу відповідних технологічних операцій (постанова №147 від 16 березня 2017 року).

Такі критерії використання місцевого компонента (локалізації) — це перевірений у багатьох країнах механізм із двома простими, але значними вимогами: створювати робочі місця на території країни і стимулювати розвиток вітчизняної промисловості з максимальним використанням внутрішніх ресурсів, а не імпорту первинних для промисловості товарів з-за кордону, інвестування фактично в економіки інших країн.

Щоб забезпечити прозоре формуванням переліку вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок коштів державного бюджету, Міністерство економічного розвитку створить міжвідомчу комісію. До її складу увійдуть фахівці МЕРТ, Мінагрополітики, Національного комітету з промислового розвитку, керівники галузевих наукових установ, підприємств вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу та представники громадських організацій. Це стане першим етапом реформ.

Ключовим аспектом під час ухвалення комісією рішення про внесення вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу та заводу-виробника до переліку стане оцінка на відповідність основним вимогам. Зокрема:

• бути резидентом України не менш як 2 роки;

• для складної самохідної техніки мати рівень локалізації не нижче за 35%, для іншої — 60%;

• мати питому вагу витрат на оплату праці (з урахуванням нарахувань на заробітну плату) в складі собівартості продукції не менш як 8%;

• мати конструкторсько-технологічну документацію і/або поставлену на баланс інтелектуальну власність на техніку та обладнання;

• мати систему гарантійного та післягарантійного обслуговування техніки і обладнання.

На принципах державно-приватного партнерства

На другому етапі заплановано вдосконалити механізм компенсації процентних ставок лізингу та кредитування вітчизняної техніки, а також упорядкувати роботу НАК «Украгролізинг» і забезпечити стимулюючі умови придбання техніки вітчизняних виробників.

На третьому етапі буде розроблено державну інноваційну програму зі створення складної причіпної й самохідної техніки. У межах її реалізації національному комітету і профільним міністерствам необхідно буде підібрати проекти, які стануть рушіями розвитку галузі на найближчі 10 років. Їх реалізація на принципах державно-приватного партнерства забезпечить ефективну взаємодію всіх зацікавлених сторін у посиленні конкурентоспроможності галузі та всієї економіки країни.

Реалізація ініціативи уряду створить умови для активізації випуску сільгосптехніки та залучення світових лідерів галузі до розміщення своїх технологічних операцій на території України. Це дасть змогу задовольнити попит українських аграріїв на якісну і недорогу техніку, який зростає, з тривалим терміном служби і мінімальною витратою палива не за рахунок застарілої, вживаної техніки європейського та американського виробництва, яку масово завозять в Україну, а за рахунок сучасних вітчизняних зразків.

Успіх розпочатої реформи галузі сільгоспмашинобудування, а з нею і модернізації інших галузей здатен забезпечити створення вертикалі ефективного державного управління промисловим розвитком. Найважливішою ланкою його має стати створення Міністерства промисловості та інновацій. Його пріоритетні завдання — відродження вітчизняної індустрії, а також початок системної реформи управління її технологічним розвитком. Науково-технічна та інноваційна політика на першому етапі мають забезпечувати мету нової індустріалізації країни.

Анатолій ГІРШФЕЛЬД,

член Комітету з питань промислової політики та підприємництва,

виконавчий директор Національного комітету з промислового розвитку,