"Місто Калуш зовсім не типове для Прикарпаття. Воно значно більше схоже на Краматорськ чи Нікополь, ніж на типові західноукраїнські містечка, -  розповідає заступник Голови Комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.

Тому не дивно, що коли війна змусила задуматись власників сотень підприємств про релокацію, багато з них обрали саме це місто. Тут багато промислових майданчиків, чимало кваліфікованих спеціалістів, є виробнича культура і традиція, а ще мерія, якій не треба було пояснювати важливість сприяння заводам в релокації.

Одне з таких релокованих підприємств - компанія “Олвуд” братів Дмитра та Андрія Штеренбергів, яка випускає міжкімнатні дерев?яні двері. Кожен, хто робив ремонт, знає їх продукцію під брендом “Папа Карло”. До широкомасштабного вторгнення виробництво було розташоване поблизу Дергачів на Харківщині, неподалік кордону з росією. Тоді завод випускав 10-12 тисяч дверей щомісяця. Кілька місяців вторгнення підприємство не працювало. Подумки брати Штеренберги вже прощалися з цим бізнесом. Але ЗСУ вигнало ворога з Дергачівської громади. Це дало можливість перевезти обладнання та близько 50 ключових спеціалістів подалі від лінії фронту, на Прикарпаття. І цього року запуститись.

Зараз у Калуші компанія Олвуд орендує 7 тисяч кв.м. виробничих площ і випускає 3-3,5 тисячі дверей на місяць. Дає роботу 100 працівникам з середньою зарплатою 24 тисяч гривень. За виключенням фурнітури, двері Олвуда мають на 100% українські складові. При цьому 80% продукції компанія відправляє на експорт, переважно у США. У Нью-Йорку десятки тисяч помешкань з українськими міжкімнатними дверима.

Ще одне підприємство, релоковане з Харківщини до Калуша - Моторімпекс. Воно випускає гідроциліндри, маслостанції та багато іншої гідравлічної продукції. Це високоточна металообробка і приладобудування. Тут можна побачити дуже зрозумілий приклад того, що таке додана вартість. З металевої заготовки ціною $400-600/т. на цьому заводі завдяки унікальним спеціалістам та високоточним верстатам випускають вироби, які в перерахунку на вагу дають можливість отримати $2,5-8 тис./т. Це максимально спрощена оцінка, але вона дає розуміння, чому Україні треба розвивати переробку. Це шлях від бідності до достатку.

Сьогодні Моторімпекс дає роботу 100 спеціалістам з середньою зарплатою 30 тис. грн. У планах - запуск цеху замкнутого виробництва гідроциліндів. Зараз частина обладнання ще у Харкові, але релокація триває. Компанія орієнтовна передусім на внутрішній ринок, але близькість Калуша до західного кордону стала приводом для вивчення перспектив виходу на ринок ЄС."

Як зазначає Дмитро Кисилевський, керівники обох підприємств після Перемоги планують повернутись на рідну Харківщину, але залишити частину виробничих потужностей на Прикарпатті.