«Новий Закон України (№ 2468-ІХ) створює для приватизаційного процесу покращені правила та умови. Вже напрацьовані підзаконні акти, де будуть деталізовані механізми реалізації законодавчих норм. Отримали цей результат, в першу чергу, завдяки політичній волі вищого керівництва країни, а також синергії зусиль Фонду держмайна, народних депутатів  України - членів Комітету з питань економічного розвитку та усіх стейкхолдерів.  Вони дали свої правки, зауваження та висловили власне бачення про те, якою мусить бути нова приватизація».

Про це повідомила виконуюча обов’язки Голови Фонду держмайна Ольга Батова.

«Позбавити державу від невластивої їй функції управління бізнесом – важливе завдання, яке слід виконати в процесі приватизації. Тоді вона зможе сконцентруватися на створенні сприятливого інвестиційного клімату, соціальних функціях, розвитку стратегічної інфраструктури, безпекових питаннях. В Україні досі близько 3,5 тис. державних підприємств. Для порівняння: в Австралії – 9, в Швеції – 46, в Литві – 91. Приватний власник, що ризикує власними грошима, – це завжди краще, ніж державний менеджер, який не ризикує нічим, крім коштів платників податків», – відзначила вона.

На думку Ольги Батової, існує сім основних, але не вичерпних, причин чому приватний власник є більш ефективним за державу:

«1. Бюрократія та швидкість прийняття рішень. У приватному бізнесі є можливість прийняття швидких рішень, часто ризикованих рішень. В кризові часи взагалі швидкість прийняття рішень є ключовим фактором виживання. Коли підприємство у державній власності – про швидкі рішення треба забути. А про ризиковані – тим паче.

2. Дозволено лише те, що прямо передбачено. Наприклад, в кризу приватний бізнес може працювати, продаючи якусь частину продукції протягом певного часу нижче собівартості її виробництва. Це може бути для виживання, для збереження колективу, для захоплення частини ринку. В державному підприємстві продаж продукції нижче собівартості – це кримінальна справа за нанесення збитків державі.

3. Скільки дивідендів чи частини чистого прибутку забирає держава з підприємств державного сектору економіки? Від 50 до 90% кожного року. Скільки забирає приватний власник? Іноді роками забирає нуль. Так як бізнес постійно потребує розвитку та інвестицій. З такою дивідендною політикою, як у держави, – лише питання часу, коли підприємство збанкрутує через відсутність модернізації та капіталовкладень.

4. Інвестиції. Як часто держава інвестує кошти з державного бюджету у свої підприємства? І головне – коли це робиться для розвитку, модернізації, а не для покриття збитків чи виплати заробітних плат?

5. У приватного бізнесу є власник, який кожного ранку прокидається з думкою, як зробити бізнес більш ефективним, більш прибутковим. Приватний власник має стратегію на декілька років, яку невпинно реалізує? Що мають державні підприємства? Плинність кадрів та керівників органів управління.

6. Маркетинг. Більшість державних підприємств не мають навіть таких підрозділів, історично працюючи чи на державні замовлення, чи з 1-2 контрагентами.

7. Корупція. Тут навіть без коментарів. Це історичний факт – десятками років державні підприємства використовуються як джерела збагачення менеджменту цих підприємств та промислово-фінансових груп, олігархів, політиків», – підсумувала Ольга Батова.