«На розгляді у Верховній Раді України перебуває урядовий законопроєкт № 8401, який передбачає з 01 серпня повернення ставок оподаткування до довоєнного рівня, відновлення податкових перевірок тощо.
Таке рішення, звичайно, ускладнить роботу малого бізнесу. Наприклад, передбачається скасування пільгової ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців (ФОП) третьої групи на рівні 2% і повернення її розміру до довоєнних 5%.
Зі свого боку я подав правку (№677) до цього законопроєкту, яка підвищує ліміт дозволеного річного обороту для ФОП третьої групи на єдиному податку до 20 млн грн. Зараз цей поріг складає 7,8 млн грн.
Пропонована цифра обумовлена тим, що такий рівень річного доходу для відповідних платників існував до 2016 року. Це 2985 розмірів мінімальної заробітної плати станом на сьогодні. Нагадаю, що з 1 січня 2023 місячна мінімальна заробітна плата в Україні становить 6700 грн, погодинна – 40,46 грн.
Для чого це потрібно?
Сьогодні понад 8,9 млн українських громадян залишаються за кордоном через війну. З початку 2023 року ця цифра зросла ще на 900 тисяч. Тобто 57% економічно активного населення України перебувають за її межами та майже не впливають на її економіку.
Основні країни-реципієнти, в яких знайшли прихисток українці, це Польща – понад 1,5 млн осіб, Німеччина – понад 1 млн, Чехія, Італія, Іспанія, Румунія.
Згідно з розрахунками Європейського центрального банку (European Central Bank), 55% вимушених емігрантів з України працевлаштовуються або активно шукають роботу в країнах-реципієнтах. Отже, перспективи повернення в Україну близько 5 млн громадян під великим питанням. І час, на жаль, працює проти нас.
Зараз в Європі розгорнулась справжня боротьба за українців. Німеччина ще у 2022 році оголосила про наміри щороку залучати 400 тисяч кваліфікованих робітників з-за кордону. Про необхідність залучення додаткової робочої сили заявили також Польща, Румунія, Литва, Естонія.
Боротьба за кваліфіковані кадри серед мігрантів з України є цілком зрозумілою. Адже вимушена міграція з України та перебування українців за кордоном має неабияку вигоду для країн-реципієнтів.
Так, відповідно до звіту Нацбанку України за оцінками МВФ, чистий фіскальний ефект для Європи у довгостроковому періоді буде додатним, оскільки українці активно інтегруються в європейський ринок праці. Яскравим прикладом такої інтеграції є сплата податків українськими мігрантами в Польщі.
Зокрема, з початку повномасштабної війни, відповідно до оцінок Center for Migration Research at the University of Warsaw, працевлаштовані українці в Польщі заплатили 10 млрд злотих (близько $2,4 млрд) податків. Ця сума перевищує обсяги наданої допомоги, хоча ці обсяги не враховують витрати на освіту та охорону здоров'я.
Що потрібно для того, аби повернути українців в Україну?
Державі потрібно створювати істотно кращі соціальні, економічні, фінансові й фіскальні стимули для реалізації підприємницького потенціалу наших громадян у межах української економіки.
Одним з таких стимулів є моя законодавча пропозиція. Підвищення обсягу доходу для третьої групи платників єдиного податку в межах спрощеної системи оподаткування, не тільки розширить можливості мікробізнесу, а й збільшить надходження до бюджету на понад 200%. Також шляхом компромісної детінізації, вмотивує мікропідприємця працювати у правовому полі, сплачувати податки та не шукати шляхи їх незаконної оптимізації.
Згідно з дослідженням оподаткування мікро- та малого бізнесу в різних країнах світу, яке провів Інститут соціально-економічних трансформацій, спеціальні податкові режими в контексті мікро- та малого бізнесу мають низку переваг, зокрема:
Вони не потребують бюджетних вкладень. Навпаки, шляхом компромісної детінізації збільшують доходи бюджету;
Спрощують адміністрування, як для платників, так і для державних органів, заощаджують бюджетні кошти для здійснення контролю та нагляду за виконанням закону та переслідуванням неофіційної діяльності;
Не потребують додаткових організаційних зусиль, адже доброчесний мікропідприємець налаштований на розвиток та роботу в правовому полі;
Не створюють додаткових корупційних вразливостей – навпаки, зменшують їх через детінізацію та спрощення адміністрування.
Як це працює в інших розвинутих країнах?
Важливість встановлення адекватних лімітів обороту в системі спрощеного/пільгового оподаткування яскраво демонструють складові фіскальних політик країн-реципієнтів. Таких як Польща, Румунія та Чехія.
Наприклад Польща, де українці зареєстрували понад 26 тисяч підприємств, і куди з початку війни виїхала найбільша кількість українців, вже давно продовжує послідовну політику заохочення реєстрації бізнесу в межах своєї юрисдикції. Обсяг доходу для малого платника, який сплачує єдиний податок 9% в рамках системи спрощеного оподаткування, відповідає критеріям мікропідприємства прийнятим в Європі. А саме – 2 млн євро.
В Румунії – 0,5 млн євро, за наявної ставки податку 1%. Чехія пропонує "паушальний податок" (фіксований) 242 євро для підприємців, чий дохід не перевищує 40 416 євро. Тобто лише 0,6% від доходу. Грузія збирає 1% від обороту $180 тисяч.
Очевидно, що спеціальні податкові режими є найефективнішим інструментом у багатьох випадках. Особливо коли йдеться про компромісну детінізацію, яка в більшій чи меншій мірі актуальна для будь-якої країни.
Це дозволяє мікробізнесу користуватися багатьма перевагами легального статусу, водночас сплачуючи помірні податки. Що більшими є такі переваги (правовий захист, доступ до програм державної допомоги, фінансово-кредитних та інших ресурсів, державних гарантій тощо), то більшим може бути й податок. Правильний баланс визначається напрямком міграції "у тінь" чи "з тіні".
Для вирішення надважливого завдання повернення українців в Україну держава має не сліпо копіювати фіскальні політики країн-сусідів щодо системи та ставок оподаткування мікро- та малого бізнесу, а створювати стимули які будуть суттєво кращими, ніж ті, що існують у країнах-реципієнтах.
Адже за жодних обставин ми поки що не можемо порівнювати інституційну спроможність Польщі (45 місце у світі за Індексом сприйняття корупції та 40 місце за Індексом економічної свободи), Румунії (69 і 53 місця відповідно), Чехії (49 та 21 місце) та України.
У нас Індекс сприйняття корупції на рівні Гамбії – 117 місце у світі. А Індекс економічної свободи на рівні Беніну – 134 місце у світовому рейтингу. На додачу до того ми перебуваємо в умовах повномасштабної війни, маємо слабкі та корумповані профільні інституції.
Отже, баланс або симетрія між засобами й методами державної фіскальної політики щодо оподаткування мікро- й малого бізнесу має бути відповідним до інституційної спроможності держави виконувати свої функції й зобов’язання.
За інших рівних умов, що сильнішою інституційно є та чи інша держава, то більший податок вона може собі дозволити встановлювати для мікро- та малого бізнесу. Тим паче досвід розвинутих країн світу це з легкістю доводить.