«Фаза відбудови розпочинається зараз. І у цій відбудові ми маємо бути в першому ряді». Ця фраза, озвучена Міністром закордонних справ Італії Антоніо Тальяні, сьогодні в Римі лунала в тих чи інших варіаціях центральним слоганом серед виступаючих. Під «ми» мається на увазі, звісно - «італійці».
Особливо несподівано було чути подібні до цієї заяви від таких політиків як Сальвіні, який ще донедавна не соромився з’являтися на публіці у футболці з зображенням Путіна, а сьогодні на трибуні зайняв підкреслено проукраїнську позицію.
Ґрунт для такої позиції створюють дуже правильні акценти у промові Дмитро Кулеба:
“Багато років тому, коли Одеса процвітала, багато людей розмовляли італійською, навіть вивіски на вулицях були італійською. У нас дуже багато спільного і саме на цьому ми хочемо сконцентруватись. Відносини між Італією та Україною більше не будуть затьмарені нашим сусідом - Росією. Тим паче, що у темні часи ви були поруч з нами».
Прем’єр-міністр Італії - пані Мелоні, щодо якої, одразу після обрання, теж відчувалось певне побоювання серед частини нашого істеблішменту, не припиняє захоплювати своїми проукраїнськими виступами і підтверджує намір закінчити темні часи і разом розпочати світлу полосу.
«Говорити про відбудову України - означає ставити на перемогу і на кінець війни, і я впевнена, що українське майбутнє - мирне, благополучне і ще більш європейське. Італія продовжить грати свою роль на 360 градусів у підтримці України як в політичному, військовому, гуманітарному плані, так і в плані відбудови, особливо - у деяких стратегічних галузях інфраструктури на звільнених територіях».
І, звісно, блискуча промова інтервенція Володимира Зеленського, який чітко окреслив чому ця ставка на перемогу обов’язково зіграє, і чому перемога і відбудова нерозривно пов’язані між собою:
«Україна ніколи не віддасть свою територію ворогу. Хоч і сотні наших сіл були спалені ракетними обстрілами, ми готові їх відбудовувати, ми ніколи не залишимо ці рани на нашій території. Ми хочемо відбудовувати, але за сучасними стандартами, щоб наші люди могли жити, як і мільйони інших, у безпеці. Щоб кожен батько і кожна мати могли бути спокійні, що жодна терористична організація не зможе завдати удару по їхніх дітях. І ми запрошуємо ваші компанії будувати це майбутнє для всіх».
Зізнаюсь, проживши 5 років в Італії, я сам, натомість, з певною тривогою ставився до настроїв в італійському суспільстві і істеблішменті. Але все більше і більше я переконуюсь, що італійці - одні з найбільш ревних захисників свободи і демократії серед європейців і їхня підтримка тільки зростатиме. Звісно, що не все так райдужно.
За цю поїздку ми ідентифікували, наприклад, що італійський політичний клас взагалі не працює з формуванням суспільної думки у ЗМІ і лишає це на відкуп журналістам, які не завжди здатні відмовитись від ідеологічного забарвлення, або щедрого рекламного бюджету. Але це вже тактичні речі.
Стратегічно ж - римські легіони сьогодні носять українські знамена.»