«Подія, яка відбувається раз на два роки. Настільки важлива та масштабна, що відкривав її особисто Президент Макрон. Одна з найбільших міжнародних виставок у світі, на якій представляють всі найсучасніші, найпередовіші зразки наземного озброєння. І, безперечно, зараз ця подія знакова, як ніколи. Адже відбувається на тлі найбільшої та найжорстокішої війни в Європі з часів Другої світової. Війни росії проти України та всього цивілізованого світу.
Цього року українська делегація була достатньо потужною. Адже для нашої країни інтерес до новітнього озброєння – цілком практичний. Найсучасніші системи управління вогнем, безпілотної авіації – розробки, які забезпечують абсолютно нову якість бойових дій, а головне – допомагають зберігати життя.
Дивує, вражає і радує те, наскільки змінюється сучасний світ. Та разом із тим відчуваєш смуток, що у нас, в Україні, тривалий час нехтували довгостроковим плануванням в оборонній галузі. Оборонне замовлення – для того, щоб воно було по-справжньому сучасним, – не може плануватись за принципом: рік на рік. Воно має бути довгостроковим – на 5 або навіть 10 років.
По-перше, тому що озброєння, яке потрібно Україні «на вчора» просто немає в доступі на ринку – його потрібно замовляти і чекати від 8 до 12 місяців. А кожен день без зброї – це втрати на передовій. По-друге, світовий досвід продемонстрував, що 95% інновацій в обороні – це розробки приватного сектору. Тож Україні варто брати курс на корпоратизацію оборонного комплексу, якщо ми хочемо по-справжньому дбати про власну безпеку.
Те, що робить сьогодні Польща, віддаючи озброєння, яке перебуває на балансі її Міністерства оборони, справді ефективний шлях протистояння путінському режиму та його орді. Поляки розуміють, що зараз українці боряться не лише за себе, а за весь цивілізований світ і колективну безпеку. І саме тому передаючи зброю зі своє армії до української армії, не роззброюють власну, а навпаки посилюють. Переймати польський досвід, реально допомагаючи Україні, для всіх цивілізованих країн – зараз найкраще, що можна зробити для власної безпеки. Для безпеки в Європі.
Надзвичайно вразив стенд Туреччини, яка почала займатись воєнними розробками лише в 90-х, а зараз є однією з найбільших постачальників сучасного озброєння в світі. Ми купуємо в Туреччини вже легендарні «Байрактари», але забуваємо, що ще в 80-х роках у Харкові наші учені спроектували реактивний безпілотник. Якби за часи незалежності науку як таку, а особливо розробки в оборонному секторі розвивали та фінансували належним чином, ми могли би бути зараз – першими в світі, не просто на рівні з Туреччиною, а й попереду.
Українські ракетний та бронетанковий комплекс досі на конкурентному рівні. Наші науковці нічим не поступаються західним. І розробка КБ «Луч» – комплекс «Нептун», який відправив на дно морське флагман російського флоту крейсер «Москва» – яскравий тому приклад. Однак, коли бачиш найсучаснішу техніку, розумієш, шо сьогодні воює не тільки військовий і його дух, сьогодні воюють інновації і технології. І якщо ми не змінимо підхід до власної науки та оборони, безнадійно відстанемо. Адже зараз в Україні виробляється тільки те, що вироблялось раніше. А оборонний комплекс має працювати на розвиток і перспективу.
Росія, на жаль, нікуди не подінеться. Однак Україна має бути настільки підготовленою та сильною, щоби навіть бажання спробувати напасти зникло. Єдина реальна гарантія безпеки – це власна сила. І зараз ми маємо реальний шанс в координації з тією ж Польщею створити нові оборонні підприємства та зайняти місце росії на світових ринках.
Сподіваюсь, що за кілька років, українській стенд на EUROSATORY буде вражаючи потужним. А Україна з імпортера зброї перетвориться на одного з найбільших у світі експортерів.
Особисто я та наш профільний Комітет з питань економічного розвитку зроблять для того все можливе і неможливе також.
Єдиний сценарій для нас – битися до Перемоги. І бути настільки сильними, щоби росіяни боялись навіть позирати в бік української землі», - резюмував Сергій Тарута.