Тому ми у Комітеті підготували до другого читання законопроект реєстр. №6420 про правовий режим майна загальносоюзних громадських об'єднань (організацій, спілок) колишнього Союзу РСР, який чітко визначає власника і правовий статус такого майна, а також розкриває механізм його передачі під контроль держави.
У чому взагалі полягає проблема?
Ще в далекому 1991 році, після проголошення України незалежною демократичною державою, відповідно до Закону України «Про підприємства установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, які розташовані на території України, є державною власністю. Але що це за організації такі і який їхній перелік, важко було зрозуміти, бо радянський законодавчий спадок – далеко не найкращий.
У 1994 році ВРУ своєю постановою закріпила той же підхід, що майно має бути державним. Але тільки для одного виду організацій – правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР. За логікою ВРУ, ще у 1993 році мало бути законодавчо вирішене питання по такому майну, але – не склалося. І вже в 1994 року ВРУ своєю постановою констатувала, нічого досі не вирішено, а тому – тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Нині підходить вже 2024 рік, тобто – 30 років як тимчасово законодавчо статус майна таких організацій не визначено.
І на сьогодні все майно профспілок перебуває у сірій зоні закону. Більша його частина перейшла у приватні руки. Тимчасові управлінці привласнили об'єкти державної власності, перетворивши їх на торгівельні центри, спа-салони, клуби тощо. Крім того, багато об'єктів закинуті та занедбані – ті ж самі турбази, санаторії тощо. А так як вони у сірій зоні закону, в них ніхто не хоче інвестувати.
Відповідно держава не отримала і не отримує з цього ні копійки.
Тому до справи долучився Фонд державного майна України. З 2011 року органи прокуратури заявляють позови до закладів профспілок і створених ними юридичних осіб. В інтересах держави подано більш ніж 200 судових позовів щодо повернення у державну власність зазначеного майна. Але особливого результату це не приносило.
Справи доходили навіть до Європейського суду з прав людини, який наголосив на відсутності в Україні закону щодо правового статусу майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.
Мільйони квадратних метрів, тисячі об’єктів – санаторії та готелі, бази відпочинку, профілакторії, палаци культури, бомбосховища, тири тощо – по всій Україні, а також, наприклад, київський Жовтневий палац, будівля профспілок, що на Майдані Незалежності, – все це майно де-юре належить державі, а де-факто – держава немає до нього ніякого доступу.
Сьогодні ці об’єкти вкрай необхідні державі – вони можуть стати центрами реабілітації або відпочинку військових та постраждалих від війни, притулками для переселенців тощо.
Зайві або не потрібні об’єкти держава зможе продати через чесні та відкриті онлайн-аукціони Prozorro.Продажі.
Тому ми цим законопроектом врегульовуємо всі законодавчі «баги», щоб держава змогла реалізувати своє право на майно профспілок України та інших загальносоюзних організацій і повернути контроль над ним.»