«99% тексту законопроекту реєстр. № 5593-д готові до другого читання, а це значить, що ми майже на фінішній прямій до впровадження реформи корпоративного управління в державних підприємствах на повну потужність, - інформує заступник Голови Комітету з питань економічного розвитку Олексій Мовчан.
Перше читання законопроєкту відбулось у 2021 році, депутати його підтримали. Щоб закон пройшов друге читання, ми мали опрацювати низку правок та адаптувати його текст до норм ОЕСР, чим разом з командою та міжнародними партнерами плідно займаємося протягом останніх місяців.
Чому реформа корпоративного управління на державних компаніях є важливою саме зараз?
Державні підприємства є дієвим інструментом для залучення інвестицій в економіку України. Це надважливо для воєнного та повоєнного відновлення країни, однак зараз це неможливо, бо інвестори не довіряють системі управління ДП. Тут причин багато:
Великий вплив представників державних органів в управлінні ДП, що дозволяє їм використовувати підприємство заради своїх інтересів, зокрема під час стратегічного планування та призначення директорів. Окрім того, що це відлякує інвесторів і не гарантує їм захищеності від ризиків, це додатково сприяє створенню сотні корупційних схем, через які ДП не можуть розвиватись.
Часта та раптова зміна представників влади впливає на постійну зміну учасників управління в ДП, що ставить під сумнів інвесторів стабільність та результативність планування роботи.
Конфлікт інтересів через мікс функцій, які КМУ та органи управління виконують одночасно: власник, управлінець. Ці ролі треба розподіляти за різними органами управління, адже їх одночасне виконання зменшує ефективність управління ДП.
Брак специфічних навичок у представників держави для ефективного управління ДП. Політики мають займатися політикою, професійні управлінці, тобто члени Наглядової Ради – управлінням підприємством та покращенням його прибутковості.
Ухвалення зазначеного Закону Верховною Радою України цього року – вимога МВФ для отримання фінансової допомоги для відновлення та реалізації майбутніх реформ. Україна підписала меморандум, а отже має (тобто ми маємо) виконати цю вимогу. Немає реформ – немає грошей. Ми проходимо багато етапів переговорів, щоб дійти спільних позицій з органами управління ДП та міжнародними партнерами щодо кожного положення законопроєкту та його відповідності до норм ОЕСР.
Це трохи уповільнює роботу над законом, але я вбачаю в цьому предмет зацікавленості у якісному результаті всіх сторін. У роботу над текстом законопроєкту залучені міжнародні партнери країн з розвиненими економіками, зокрема, ОЕСР, завдяки яким ми маємо унікальну можливість отримати практичний досвід у впровадженні реформи.
Партнери хочуть бачити Україну в колі країн з розвиненою економікою та високим рівнем інвестиційної привабливості. Тому висувають конкретні вимоги і надають свою підтримку для їх виконання.
Якщо ми зробимо цей крок якісно і вчасно, то зможемо перезапустити систему управління держпідприємствами, щоб вона на практиці почала працювати за нормами ОЕСР і показала свою максимальну ефективність.»