Діяльність Комітету

10 червня 2021, 12:04

До рейтингу ТОП 10 тих, хто формує економічну політику України, увійшли три народних депутати України - члени Комітету економічного розвитку: Дмитро Наталуха, Сергій Тарута і Роксолана Підласа.

   Завдання стояло амбіційне і цікаве - спробувати не просто перелічити прізвища, а визначити якої економічної ідеології (від лібертаріанства до центризму та соціалізму) дотримується та чи інша людина з рейтингу. Видання Obozrevatel опублікувало рейтинг Топ 10 тих, хто формує економічну політику України, до десятки увійшли три члени Комітету економічного розвитку:
   Голова Комітету Дмитро Наталуха - випускник Кембриджського університету, автор законопроєктів про локалізацію, індустріальні парки та експортно-кредитне агентство. Перед собою ставить завдання щодо зміни економічної моделі держави, переоцінки ресурсів виробництва з акцентом на креативні індустрії, інноваційні сфери, переробку та збільшення доданої вартості продукції, замість сировинної економіки;
  Перший заступник Голови Комітету Сергій Тарута - підприємець з великим стажем і досвідом притримується центристських поглядів. Знає з середини проблеми української промисловості та як підняти галузь на новий рівень;
  Заступниця Голови Комітету Роксолана Підласа у трійці найефективніших народних депутатів України - 36 її законопроектів стали законами, ії ініціативи стосуються різних економічних сфер. Вона добилася реформування системи інтелектуальної власності, а також є співавтором проєкту закону про локалізацію, спрямованого на підтримку національної промисловості.
    Дмитро Наталуха у Facebook написав: «…я ніколи не вважав себе лівим чи соціалістом, з кількох міркувань: я — хто завгодно, але точно не егалітарист, і між справедливістю і свободою я обиратиму свободу. Ба більше, не один законопроект нашого Комітету можна сміливо назвати «правим» і цілком капіталістичним - починаючи від демонополізації ринку спирту, концесії і закінчуючи скасуванням монополії держави на космічну діяльність. Та всі ці ідеологічні дилеми, насправді, швидко закінчуються, коли економічна теорія зустрічається із політичною практикою. За часи незалежності ми, як держава, взяли на себе стільки зовнішніх і внутрішніх зобов’язань, що на практиці повною мірою реалізувати політику того чи іншого спрямування - майже неможливо. Звісно, що є очевидний ідеологічний коридор, до якого нас регулярно підштовхують чи міжнародні фінансові інституції, чи наші іноземні партнери, але навіть у ньому купа протиріч і умовностей. Не в останню чергу через це, від початку коронакризи, я активно виступав за деідеологізацію економіки. Мета цього проста - формування економічних політик в державі виходячи з позицій максимально жорсткої прагматики. В першу чергу ми маємо оцінити які саме інструменти і засоби необхідні нашій країні для конкуренції за інвестиції, для стрімкого зростання і швидкого відновлення, а вже потім дивитись чи протирічать такі інструменти і засоби зобов’язанням, які взяла на себе Україна, та вирішувати як діяти в цих умовах і що з цими зобов’язаннями робити. Це те, що я називаю #українськийінтерес. І мені б хотілось, щоб саме цим принципом, в першу чергу, керувались будь-які політики, які формують економічну політику України, незалежно від їх ідеологічного спрямування. Адже саме тоді у нас обов’язково все вийде».